Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 922/4238/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полянського А.Г.,суддів:Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,розглянувши

касаційну скаргуХарківської міської ради

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 року у справі Господарського суду№ 922/4238/15 Харківської областіза позовомзаступника прокурора Харківської області до треті особи Харківської міської ради 1. державна інспекція сільського господарства в Харківській області 2. обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Південний Хрест"проскасування рішення

за участю представників сторін:

позивача - Онуфрієнко М.В. посв. № 036179

відповідача - 1- не з"явились,

відповідача - 2- не з"явились,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.07.2015 року (суддя - Присяжнюк О.О.) повернуто позовну заяву заступника прокурора Харківської області.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 р. (судді - Бондаренко В.П., Россолов В.В. Тихиий П.В.) ухвалу Господарського суду Харківської області від 23 липня 2015 року у справі № 922/4238/15 скасовано. Справу № 922/4238/15 направлено на розгляд Господарського суду Харківської області.

Не погоджуючиcь з постановою апеляційного господарського суду, Харківська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, заступник прокурора Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Харківської міської ради, в якій просив суд визнати незаконним та скасувати п. 7 додатку до рішення 39 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним особам дозволу на розроблення проектів відведення земельних ділянок та згоди на розробку містобудівних обґрунтувань розміщення об'єктів земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 23.12.2009 р. № 323/09.

Звертаючись до суду першої інстанції прокурор зазначав про наявність підстав для визнання незаконним та скасування акту органу місцевого самоврядування - п. 7 додатку до рішення 39 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним особам дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок та згоди на розробку містобудівних обґрунтувань розміщення об'єктів земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 23.12.2009 № 323/09 з мотивів його невідповідності ст. 41 Земельного кодексу України, ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23 липня 2015 року було повернуто позовну заяву заступника прокурора прокуратури Харківської області. Суд вказав, що прокурором не надано доказів, які б свідчили б про відсутність органу до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у позовній заяві не вказано обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави або з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формою цього представництва є, зокрема, участь у розгляді судами справ.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві (ч. 2 ст. 29 ГПК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 18 ГПК України, прокурор є самостійним учасником судового процесу.

Згідно з ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

В розумінні приписів наведених норм, господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Однак у разі коли прокурором подано позовну заяву в інтересах держави як позивачем (частина друга статті 2, частина друга статті 29 ГПК України), то господарський суд не вчиняє процесуальних дій, зазначених в абзацах третьому і четвертому цього пункту постанови; в таких випадках повернення позовної заяви або залишення її без розгляду можливе лише за наявності підстав, зазначених відповідно у пунктах 1, 2, 3, 5 - 9 частини першої статті 63 або в пунктах 1, 2, 5, 6 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування наявності права на звернення до суду у якості позивача прокурор зазначив, що орган уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах відсутній, оскільки особа, яка наділена територіальною громадою міста відповідними повноваженнями, у даному випадку виступає у якості відповідача.

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно із ст. 327 ЦК України, управління майном, що знаходиться в комунальній власності, здійснюють територіальна громада і створені нею органи місцевого самоврядування.

В Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7рп/2009 щодо офіційного тлумачення положень частини другої ст.ст. 19, 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

В даній справі спір стосується розпорядження земельними ділянками, які находяться у віданні територіальної громади в особі Харківської міської ради, а саме цей орган місцевого самоврядування є органом, який здійснює відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз. 5 п. 5 мотивувальної частини вказаного рішення в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Отже, Харківська міська рада не має повноважень на скасування спірного рішення, враховуючи, що відповідно до його приписів виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією ОК "ЖБК "Південний Хрест" суб'єктивного права на розробку проекту відведення земельної ділянки та містобудівних обґрунтувань розміщення об'єктів.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що згідно з нормами чинного законодавства прокурор є органом, уповноваженим представляти інтереси держави у даних спірних правовідносинах.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 вказано, що із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В поданій до місцевого господарського суду позовній заяві прокурор зазначає, що неправомірна передача земельних ділянок, розташованих в районі по вул. Великій Кільцевій (мікрорайон "Горизонт"), Харківською міською радою кооперативу ОК "Житлово-будівельний кооператив "Південний Хрест" ослаблює економічні основи місцевого самоврядування, що потребує реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.

Вказані обставини складають позицію прокурора щодо наявності порушення інтересів держави спірним рішенням 39 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним особам дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок та згоди на розробку містобудівних обґрунтувань розміщення об'єктів земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 23.12.2009 № 323/09, якому місцевим господарським судом повинна бути надана оцінка під час розгляду справи по суті з урахуванням дослідження всіх обставин справи.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що поняття "інтереси держави" є оціночним, та прокурором визначено в позовній заяві в чому, на його думку, полягає порушення державних інтересів.

За таких обставин, місцевий господарський суд безпідставно повернув позову заяву на підставі п. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість, апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 у справі № 922/4238/15 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський